Створіть Новорічну казку для усієї родини - Сайт Бориспільської міської ради

Бориспільське подружжя — Сергій Степанович і Олена Іванівна Кравчуни декілька років тому дослідили і запровадили вдома найголовніші свята дохристиянського календаря, які гармонійно вписуються у пори року, по-справжньому відображають вірування українців і співіснування людини зі світом. Як зустрічає сім’я Кравчунів (на фото) Новий рік і Різдво, розповідає Олена Іванівна, бабуся.

— З 21 по 25 грудня — день зимового сонцестояння. Визначаємо за календарем, коли найкоротші дні. І перший день, коли світило надовше затримується на небі це і є Різдво Сонця. Напередодні робимо генеральне прибирання у хаті, намагаємося святково прикрасити оселю. У серпні-вересні дід, Сергій Степанович, разом з онуком Тарасом виготовляють дідуха з колосся пшениці та ячменю. Дідух робимо на трьох ногах і з 256 колосків (ми віримо у символіку чисел). Заносимо до хати його саме напередодні Різдва Сонця, ставимо на почесне місце і залишаємо аж до Водохреща.

— А чи є у Вас особливі секрети зустрічі Різдва Сонця?

— Цього вечора усі одягаємо вишиванки, національне вбрання. Онукам мами (наші доньки) готують костюми, усі разом вивчаємо віршики, колядки і пісні. Звичайно, без подарунків і цукерок не обходиться. Дорослі намагаються створити казку не тільки для дітей, але й для себе. Минулого року зробили ще й різдвяну композицію, прикрасили дощиком і гірляндами, які запалили перед вечерею. Враження просто незабутні.

Готуємо святкову вечерю, але традиції 12 страв не дотримуємось, обов’язковою є каша. Дід закликає до вечері мороз. А потім ми всією родиною (дві дочки, два зяті, четверо онуків і ми, дід з бабою), коли на небі сходить перша зірка, близько 16 години, сідаємо за стіл. За вечерею я розповідаю про Різдво Сонця: чому воно присвячене, які звичаї побутували в Україні у давні часи. Після застілля водимо хороводи, співаємо, танцюємо усі разом. І обов’язково — ігри, конкурси. Дуже любимо малювати, жартувати. Це додає гарного настрою, згуртовує.

— Тож Різдво Христове не святкуєте?

— Ми все пов’язуємо із дохристиянськими віруваннями. Накриваючи стіл, кладемо під скатертину часник під чотири кути (від злих духів). Дідух ми ставимо на рушник, поруч — сіль, хліб, горщик із зерном і цукерками. Присутність дідуха (як уособлення душ наших предків) у хаті ніби стримує сварки, негативну енергію. Ми з повагою ставимося до цього символу, як до живого говоримо. До речі, за столом у кожного є своє місце. Дід, Сергій Степанович, як голова сім’ї, завжди сидить біля дідуха.

Вранці наступного дня дорослі ідуть зустрічати схід Сонця. У цей день, на Різдво, ми намагаємося нічого не робити. Цікаво, що у нас так склалося, що подарунки на це свято чомусь дарують тільки діду з бабою. Дітям готуємо подарунки до Нового року, який ми святкуємо за державним календарем — з 31 грудня на 1 січня (хоча за давніми українськими віруваннями Новий рік настає 1 березня, коли пробуджується природа). Як і раніше, прикрашаємо ялинку. Але телевізор не дивимося, намагаємося створити гарну святкову атмосферу. У нас усі люблять співати народні пісні.

— Які ще прадавні свята відзначаєте?

— З 2 по 5 січня настає Водосвяття (Водохреще). Щодня, ще до схід сонця, я набираю води (близько 4 години ранку), виставляю цю воду під зорі, тобто тоді, коли на небі світять останні зорі. Ця вода надзвичайно чиста, вона називається непочатою. Вона не дає осаду, має цілющі властивості від Природи.

Святкуємо також Великдень, який припадає на 19-22 березня. На Великдень дід з онуком урочисто спалюють дідуха. Але перед цим заносять його до хати, на скатертині обмолочують, а потім підпаленим снопом обкурюють фруктові дерева (звичай очищення полум’ям, магія родючості). Зерно, яке залишається, зберігаємо, аби з нього наступного року виростити нове колосся.

Відзначаємо також у квітні Ярила і Лади, у березні — Тараса, у червні — Купала.

Можливо, саме долучення до свят та обрядових традицій наших пращурів і допомагають Кравчунам жити у злагоді великою дружною родиною.